перевірений

перевірений
-а, -е.
1) Дієприкм. пас. мин. ч. до перевірити. || переві́рено, безос. присудк. сл.
••

Переві́рений на що — підданий аналізу для виявлення наявності якого-небудь складника, елемента і т. ін.

2) у знач. прикм. Який пройшов перевірку, підданий перевірці.
3) у знач. прикм. Вірогідність якого безсумнівна; точний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "перевірений" в других словарях:

  • перевірений — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • перевірений — [пеиреив’і/реинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

  • неперевірений — а, е. Якого ніхто не перевіряв. Неперевірені факти …   Український тлумачний словник

  • перед... — Має значення попередньої дії в складних словах, напр.: передвыборний, передзвітний. Всі слова з пере і перед мають це саме значення що і в українській літературній мові, й відрізняються від неї тільки наголосом, напр.: переадресовуваня,… …   Словник лемківскої говірки

  • надійний — 1) (про людину який викликає повне довір я, на якого можна покластися; про те, що виправдовує себе, чому можна довіритися), певний, вірний; випробуваний, перевірений, вивірений (який виправдав себе на ділі) Пор. благонадійний 2) (про місце,… …   Словник синонімів української мови

  • випробуваний — I в ипробуваний а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до випробувати. 2) прикм. Перевірений, надійний, який виправдав себе на ділі. II випр обуваний а, е. Дієприкм. пас. теп. ч. до випробувати …   Український тлумачний словник

  • надійний — а, е. Який викликає повне довір я, на якого цілком можна покластися. || Який відповідає своєму призначенню. || Який забезпечує досягнення мети; перевірений …   Український тлумачний словник

  • невипробуваний — а, е. Не перевірений на практиці, ненадійний …   Український тлумачний словник

  • неспробуваний — а, е. Не пережитий, не перевірений на власному досвіді; невипробуваний …   Український тлумачний словник

  • цензурований — а, е, заст. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до цензурувати. || цензуро/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Перевірений цензурою (у 3 знач.) …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»